Давні українські імена, що стали сучасними прізвищами

В українській традиції прізвища часто виростали з імен — це наче нитка, що тягнеться від предка до нащадка, зберігаючи частинку його імені. Цікаво, що найчастіше українці отримували свої родові назви саме від імені батька.

Мовознавець Василь Ірклієвський поділився інформацією з цього приводу.

За його словами, навіть одне й те саме ім’я могло породити десятки варіантів прізвищ — усе залежало від регіону, вимови чи місцевої говірки. З часом ці форми скорочувалися, змінювалися, перекручувалися, поки початкове ім’я майже не зникало з пам’яті.

Які сучасні прізвища мають цікаву історію

Так, наприклад, від імені Григорій постало понад шістсот сорок різних прізвищ — справжнє мовне дерево з безліччю гілок.

Коли люди скорочували імена, народжувалися нові варіанти: Григорій перетворювався на Грига чи Грег, а далі з’являлися Рига, Рудик, Гречко, Гричко, Ришко, Рудницький, навіть Рачко. Від одного імені могло виникнути ціле родове плем’я — різні за звучанням, але споріднені за коренем.

Так само від Дмитра пішли Дмитрик, Мотик, Мотика. Від Івана — Войда, Войтик, Вайда. Від Миколи — десятки форм: Микула, Кулик, Кулиш, Кульчицький, Колос, Ключко. Кожне прізвище — як відбиток часу, у якому жили наші предки.

Навіть найнезвичніші, здавалося б, прізвища мають логічне пояснення. Наприклад, Давосир чи Гризодуб зовсім не означають, що ваш пращур давив сири чи гриз дуби. У давнину такі "складні" прізвища утворювалися від поєднання двох імен — скажімо, Григорій і Давид або Давид і Сидір. Звідси й народжувалися звучні, колоритні родові назви, у яких перепліталися долі двох людей.

Усе це — мовна історія України, зашифрована в кожному прізвищі. Варто лише придивитися і можна побачити, як ім’я одного предка розрослося в цілу родину, що живе в різних куточках країни, але носить спільний корінь у серці свого прізвища.

Раніше ми писали про те, як українською можна назвати "примерочну".

Також ми повідомляли, як українською мовою звучатиме "рубашка".